Вiдчувай
Дивний присмак на моїх губах.
Не сприймай мене як дитину,
Не кажи, що поїхав дах.
В мене даху того й не було.
Втрата крові і сенсу жити
Призведе мене до могили,
У якій причаїлось літо.
Хоча я люблю більше травень,
Хоча ти любиш більше осінь.
Я люблю тебе пам’ятати,
А у тебе свої турботи.
А поїхати б зараз в місто,
У якому ще не бували,
Проспівати би зараз пісню,
Слів якої не пам’ятаю.
А забути б усі незгоди,
Віддатися в полон душам,
А любити би відчайдушно,
І вмирати весело-сумно.
І не різати руки-ріки,
Не топитись в морях любові,
А летіти би і летіти,
Поселитись далеко в горах.
І чекати душі-надії,
Що прилине із плином часу.
І згадати би роки-мрії,
Захлинутись в обіймах жаху.
А воно все чогось та й варте!
Філософія, мова, звуки.
А воно все не має вартості,
Якщо ми все тепер забудем!
Лиш закрий на хвилину очі,
Посиди у своїй кімнаті…
Не рахуй ні секунди, згадуй
І лікуй, пам’ятай, розгадуй.
Лиш відчуй своє юне тіло,
Лиш почуй своє зріле серце!
У тобі не любов навічно,
У тобі вся безмежність сенсу!
Свидетельство о публикации №116070305238