До 20-рiччя конституцii украi ни

Україно-ненько, піднімись з колін!
Чом, моя рідненька, стільки поколінь
Леліяли мрію про вільне життя,
через піт і кров несли в майбуття,
а коли здобули, - то не зберегли,
усю гордість й силу нанівець звели.

Нам уже героїв нікуди подіть,
та від цього легше нам не стало жить.
Де ж той, хто візьметься нове будувать? -
бо, як бачим, старе легко поломать,
легко його гудить і кричать "не так!"
Ну а будувати хто буде мастак?!

Нові, так завзято, бралися майстри,
що в "город" залізли "кляті москалі",
і тепер що маєм? - "Надкушений" край,
кожен сам за себе і живи, як знай.

"На майдан" збиратись іще не сезон,
хоч вже "третя сила" "мостить стадіон",
щоб коли роботи в полі відгудуть,
поманить "окрайцем" і зібрати люд,
й дадуть обіцянки медові вуста...
...а казна народна вже буде пуста.

От так нам і жити, від "майдану" й знов
до "вождів" наступних й їх пустих розмов.
Ну а що селянам? Все тягнуть ярмо,
їм по-барабану, тобто все одно,
хто буде при владі, і як його звать,
лиш би не забрали дітей воювать,
та не обложили податками вкрай,
а як прийде осінь, щоб був урожай.