Ні правди вже не хочу, ні брехні,
ні пристрасті – жадоби, -
віддайте право лиш мені
у просторі своєму жити без хвороби.
Я сам знайду любов і біль,
слова, лице, і шкіру, -
залиште право вибирати ціль,
прем'єри день. А, надто, – віру.
Мій припис, і сюжетний хід,
і роль зіграти дайте.
Не обіцяйте довгих літ,
і моїх, прошу, не чіпайте.
Узнати згоден в переддень
свій час фінальний -
не треба тільки побрехень,
посвят в чужії тайни.
Якщо мені не вгамувати вже
смертельну спрагу, доки зникну,
любити дайте - хай Бог береже! -
кого уже люблю одвіку.
Хай творчий вітер, мій земляк,
зірве вітрила зашморгом на шию, -
мені даруйте привілей писати так,
як вмію.
Дайте
© Copyright: Петр Скорук, 2016
Свидетельство о публикации №116062901873
Свидетельство о публикации №116062901873
Рецензии
