Часом буває здається,
Що світ розколовся мов крига,
Вибухнув в нетрях ночі,
Уламки падають в небо.
І кожен зорею зветься,
Що крутить вселенська дзиґа.
Та марно вдивляються очі,
Шукаючи барви Феба.
Бурштинами лід франтує,
Веселками полихає,
Так начебто вабить свято
Злетіти у мрячний шлях.
Та марно кликати всує,
Коли до нас не лунає,
Ні звука… Хоч слів багато,
Всі порохом на вустах.
Часом бува зда ться
© Copyright: Любовь Тильман, 2016
Свидетельство о публикации №116062800573
Свидетельство о публикации №116062800573
Рецензии
