Страшний сон

Я нібито прокинувся, а може все ще сплю
Не можу зрозуміти, що зі мною,
Зі щирісттю щоранку Боженьку молю,
Щоби весь світ наповнився любов’ю.

Усюди ненавість, заздрість .То кошмари,
Все мало влади ,грОшей та землі,
А може Боженька то все нічні примари,
А ми усі зібрались у смирдючому кублі.

Ми всі гниємо і черваки нас точуть,
Немов ті лярви кров людськую п’ємо.
Тож не даремно Янголи пророчуть,
Що за копійку ми брата свого вб’ємо.

На те жахіття  сльозно поглядаю,
Невже нічого святого в нас нема
І дивлячись на небо тяжко так зітхаю:
«У кожного у серці оселилася зима.»

Та ,кожен народився із чистою душею,
Прийшов з любов’ю у цей дивний світ,
А Боженька помазав  святістю своєю,
Щоби добро робити кожен міг.

Я схаменувся ,бо  то усе не сниться
Усюди заздрість ,ненавість та блуд,
Невже ні хто з нас справді не боїться,
Що знищить нас свавілля ,жадність, лють.

Та сподіваюся ,що я колись прокинуся
Мене зустріне зовсім інший світ,
Де до любові серцем доторкнуся,
Де не залишиться не війн ,ні сліз ,не бід.
Сосєдка О.Д                24.06.2016р.