Сталеві ікла, свинцевий блиск в очах…
До цього звикла, вже не відомий страх…
Я біль терпіла й холодні темні грати…
Аж ось злетіла, не вміючи літати…
Була я зовсім ніким, та й стала уже не собою…
А ти лишається тим, кому віддала б в руки зброю…
Я знаю, врятуєш мене від цього кошмарного сну
І біль пекельний мине, вбиваючи жаль провідну!
Я вільною скоро буду, ти будеш поруч зі мною!
Я очі твої не забуду, їх в пам’ять візьму із собою!
Довір мені серце своє! Благаю, коханий, спинися…
Бо моє – давно вже твоє, в ньому погляди два злилися…
Я до тебе кричу, ти чуєш? Подивись не мене будь-ласка…
Знову кров ворогів ти куштуєш…і війна для тебе не казка…
Ми будемо знову разом. Я віддам тобі свою душу…
Ще ніколи не казала тих слів, але зараз я просто мушу!
2010р.
Автор: Анна СЛАСТІНА
СталевI Iкла
© Copyright: Анна Сластина, 2016
Свидетельство о публикации №116062402479
Свидетельство о публикации №116062402479
Рецензии