шурхотять колеса попід лісом
і п'янить черемха і бузок
я спішу на зустріч із дитинтвом
а на серці суму холодок
що чекае нас устарі школі
чи впізнає хтось мене малу
дівча маленьке сірооке
що а ж закохане у вчительку свою
де ти тепер моя ти Чураївно
в яких тепер мирах яких світах
а я ж твою таку чарівну пісню
перенесла через усе житя
не сподіваючись ні дяк ні нагороди
і забуваючи про себе і сім'ю
гаряче серце у малі долоньки
вкладала ти без страху і жалю
а ми твоє тепло рознесли
і роздали по селах і містах
воно тепер добром в піснях воскресло
і задзвеніло рифмою в віршах
і проросло воно у наших дітях
і нашим внукам перейшло у дар
тепер ти будеш вічно жити
не позабута вчителько моя
памяти Калантырь Марии Максимовны
© Copyright: Буркан Светлана, 2016
Свидетельство о публикации №116062010422
Свидетельство о публикации №116062010422
Рецензии