Ми під небом одним, одну землю топчем ногами,
Мружимся сонцю, повітря одне в нас на двох...
На Прощання Я Обіймала Себе Твоїми Руками
і билося серце шалено в обох.
Думала, зникнеш - скучать за тобой перестану.
Викину спогади-думки "про нас" з голови.
Здавалось, до Берега Спокою ось-ось рукою дістану
Та знов потонула, сердешна, в тобі.
Ти наче примара по місту Моєму блукаєш.
Я в перехожих постійно риси вбачаю твої.
Ти все зрозумів і з моїх листів давно вже все знаєш.
Та досі, мабуть, кохаєш лише її...
Крик у порожнечу
© Copyright: Мореъ, 2016
Свидетельство о публикации №116061904251
Свидетельство о публикации №116061904251
Рецензии
