Ми

Молися невтішна
хто до Бога підлещується тому пробачають
Хто в Бога просить тому навіть смертні дають
Вони у сліпому ледащі друга вбачають
І його з честю братом своїм признають

Того хто "як всі" тут ті всі поважають
А "не такого" за правду клюють
"Своїм" всі гріхи/помилки зазвичай пробачають
А такі як ми їм своїм існуванням їх існування псують

Нас тут крапля у морі
так
ми та ложка меду
Хоча ні тут нас "ложкою дьогтю " зовуть
Та чи не все одно нам? В нашій владі се небо
А безкрилі нехай на божественній тверді живуть

Ми ж бо птахи
ми крила шЕ зроду маєм
А під крилами пісні з маминих вуст
І хоч хто з нас божевільний
(ми чи вони?)
ми не знаєм
Ми своє божевілля приймаєм за здОровий глузд


Рецензии