Куди б нас доля не штовхала,
Хоч і за тридев'ять земель,
Зажура серце нам стискала -
До батьківських прибуть осель.
Близ вогнища старого дому
Рідненьких душ тепло знайомо.
І всі коли зійдуться знов,
Як серце в жилах гонить кров.
Та нас обставини розводять
По закутках своїх і вторять
Найностальгійнійший мотив:
Слов'янки розпрощання міф*.
І через сльози розставання
Гартується у нас бажання
В потребі дух сім'і кріпить
І почуттям цим дорожить.
*Марш "Прощання слов'янки"
Рiдний дiм
© Copyright: Владимир Кабузенко, 2016
Свидетельство о публикации №116061805728
Свидетельство о публикации №116061805728
Рецензии
