Як видихне трава озимий смак,
Наповнить серцевину новим соком,
Підставить сонцю полиск для засмаг,
Життєвих сил набравшись геть нівроку,
І прийде перша з плідних косовиць
У розмах лезом вздовж ясних галявин,
Я упаду в покоси тілом ниць
Нехай хоч так, в своїй колись уяві.
І буде литись пряно-терпкий мед
Густим туманом запахів зі скосів,
Дурманами укутає, як плед,
Билинних мрій про сіно стоголоссям.
Я вщент сп’янію випитим теплом,
Легким безмежжям літньої спокуси,
Зариюсь в пахощі травневі ті чолом,
Долонею прогладжу зрізи вусів.
Косовиця
© Copyright: Оксана Днистран, 2016
Свидетельство о публикации №116061802608
Свидетельство о публикации №116061802608
Рецензии