Я іду по землі, де барвінок цвіте,
Де дитинство пройшло босоноге,
Де я щиро кохав, де я вірив у те,
Щоб ніколи не збитись з дороги.
І я маю пройти шлях тернистий оцей,
Увібрати всю велич і силу.
Україно моя! Ти цвістимеш – і я
Буду разом з тобою до згину!
Моя дорога нелегка – це моя доля отака
І я іду вперед іскристо і невпинно,
Бо знаю: ти на світі є,
Безцінне золото моє –
Моя прекрасна, незрадлива Україно!
Я іду по землі, де пшениця свята,
Де пташок передзвін стоголосий.
А навкруг – благодать,
Щось шепочуть літа,
І краса розпліта свої коси.
У цих парках, садах,
В тихих водах Торця,
У безкраїх просторах до неба
Дух козацький живе,
Дух борця і творця,
І мені більш нічого не треба.
***
© Copyright: Юрий Сытник 2, 2016
Свидетельство о публикации №116061707102
Свидетельство о публикации №116061707102
Рецензии