Коли ранкова доза дофаміну, серотоніну, триптофану
в горняті чорнім розчинилась
ти ждеш якусь хвилину
і п'єш ковточками малими
і слухаєш, як Леонардо Коен
співає сагу про кохання.
І ти не відаєш ЩО довше:
ця сага чи кохання,
цей танець чи життя у ньому.
Аорта розширяється і напинаються яремні вени.
Тремтять коліна, стегна, руки, як щогли в шторм.
Це біохімія розлуки чи гормональна буря,
яку здіймає музика і хриплий баритон?
Бо всі ми зіткані зі споминів
та, ніде правди діти, з рефлексів,
як не крути, умовних.
У мові, знаєш, є такі гачечки,
які підчіплюють разки нейронного намиста.
Вони то розсипаються і котяться живим сріблом,
то знову нижуться і заплітаються у джгут.
Ти тут? Ти ще зі мною? Ти слухаєш чи вже приспана?
Моїм безмірним монотонням,
моєю сагою, в якій нема початку,
а отже і кінця нема.
© Copyright: Валентин Лученко, 2016
Магiя -Бiохiмiя Кохання-
© Copyright: Валео Лученко, 2016
Свидетельство о публикации №116061706720
Свидетельство о публикации №116061706720
Рецензии
Понравилась биохимия любви, в ней человеческая жизнь, со своим раскладом, понравился ход Ваших мыслей, потому, что она такая без всяких припонов, а как перевод Вашего стихотворения " Межа" т. е. " Граница", правильно ли я перевела всё, у меня есть некие сомнения, с теплом и уважением, Наталья.
Наталья Беляева Ерух 17.06.2016 18:12 • Заявить о нарушении
Наталья Беляева Ерух 17.06.2016 18:12 • Заявить о нарушении