Шумлять дерева,
Вітром гнуться,
В якому часу це було?
вважала що усі повернуться,
Але хуртовиной замело.
Це було в дощ і люту хугу,
Мені знов вітер співав пісні,
Здавалось ми забудьмо смуту,
На шляху усе добро почне расти.
Раптово очі я відкрила,
Тай ім*ячко твоє назвала,
Як шкода часу зовсім,
Зовсім нам не вистачало.
Власно що ми загубили?
Души пориви тай тепло,
Ми мало один одного любили,
І вічність тебе у мене відняло.
Шумлять дерева
© Copyright: Людмила Дубищева, 2016
Свидетельство о публикации №116061704691
Свидетельство о публикации №116061704691
Рецензии