Тебе забуду, як сон прийдешний,
Як той туман, що вранці оповив.
Без тебе мовби і не жив,
Та не калатав в дзвін... сердешний.
Тебе забуду,...кажеш доля.
Мовчання, роздуми,… та світ,
На річці одинака пліт,
А на плоту, зла доля мов неволя.
Тебе забуду. Хто ти? Мерехтіння.
Мовчання в ночі
Та слова, що знову злі та знову нам пророчі
Та на запрудах тільки сором в тіні.
Та хто ж ти? Все мовчиш,
Малюєш... темні визерунки
Та дивні, сонячні малюнки.
Не заколисуєш… не спиш.
А я забув, тебе... забув,
Як злу наругу над собою.
Немає влади наді мною.
Я був та мовби і не був.
Але. Немає спокою мені…
Чомусь мовчання все болить.
Та в снах безумство те не спить
Та щось в душі моїй бринить
Забуття
© Copyright: Александр Бирзула, 2016
Свидетельство о публикации №116061604968
Свидетельство о публикации №116061604968
Рецензии