Граница

Я не знаю где граница между снами, где звезды, словно капли дождя
каждую ночь стучат в мои наглухо закрытые окна
и дни счастья, где солнечное сияние набрасывает красочную паутину
на влажную траву...

Я не знаю где граница между моими словами, теплыми и ласковыми,
как утреннее молоко и моими поступками, резкими и колкими,
будто августовская роса, что выпадает из сентябрьских туманов...

Я не знаю где граница между светлыми днями, в которых спокойствие мудрости
пробивает броню равнодушия и терпкими сумерками
полными отчаяния и бессилия остановить Колесо Белки...

Я не знаю где граница между каплями крови, стекающими
в Бокал Времени и маками папоротника, который цветёт раз в год,
на Иванов День, приход которого никто не знает.

Я не знаю где граница между моей силой и моей немощью.

Я не знаю где граница между завтрашним поступком и вчерашней мечтой.

Я не знаю где предел, поэтому чувствую безграничность островка ковыля,
среди распаханной степи...


МЕЖА

Валео Лученко

Я не знаю де межа між снами, де зорі, мов краплини дощу
щоночі стукають у мої глухо зачинені вікна
і днями щастя, де сонячне сяйво накидає барвисте павутиння
на вільжисту траву

Я не знаю де межа між моїми словами, теплими і лагідними,
мо’ вранішнє молоко та моїми вчинками, різкими і колючими,
ніби серпнева роса, що випадає з вересневих туманів

Я не знаю де межа між світлими днями, в яких спокій мудрості
пробиває броню байдужості та терпкими сутінками
повними відчаю та безсилля спинити Колесо Білки

Я не знаю де межа між краплинами крові, що стікають
в Келих Часу та папороть-маками, що квітнуть раз на рік,
на Іванів День, прихід якого ніхто не знає.

Я не знаю де межа між моєю могутністю та моєю неміччю.

Я не знаю де межа між завтрашнім вчинком і вчорашньою мрією.

Я не знаю де межа, тож відчуваю безмежжя острівця ковилу,
серед розораного степу…