Ми наче розмальовки вічного,
Ми наче лист, що лиш чека перо.
Ми з Вами, наче затінок одвічного.
Ми зникли, та й в жилах стихла кров.
Ми ранок, що вітає світ занедбаний,
Ми ті, хто досі вірить у дива.
Ми з Вами книга, досі не дописана.
По нотам всесвіту співає в нас душа.
Ми дві планети у просторі темряви,
Ми два вірша, заповнюєм думки.
Я Вас кохаю стоячи за дверями,
А Ви ж мене не знали взагалі.
За дверями..
© Copyright: Диана Акбердина, 2016
Свидетельство о публикации №116061509006
Свидетельство о публикации №116061509006
Рецензии