Iз поетичного щоденника

Останній день весни шістнадцятого року
Звичайний теплий майже літній день.
Хоча не чути сміху та пісень,
але й плачу чи стогонів, нівроку.
31.05.2016

Діти – щастя наше, діти – наше горе.
Це військові марші і ласкаве море.
Треба їх любити і учити треба,
тому є сьогодні в захисті потреба.
01.06.2016

Люблю твої шляхи-дороги,
грозу і співи солов‘я.
Твої надії і тривоги…
О, земле, матінко моя!
15.06.2016

Ні дня без строчки,
ростіть рядочки.
Та краще віршик,
а два – ще ліпше!
17.06.2016

Ця суржиковість вже панує в наших душах,
а ще Вам, друже, я сказати мушу:
Якщо ми не повернем рідну солов‘їну,
то зовсім можем втратить Україну!..
25.06.2016

Дитинства пора золота,
волошки в високих житах.
Там мама струнка й молода
і татко красивий, мов птах...
26.06.2016

Людина не живе Без мрії,
останньою вмира надія...
Боротись треба і творити,
щоб пекло в рай перетворити!
27.06.2016

На Івана, на Купала
з неба хмара враз упала.
Навкруги ідуть дощі,
змокли всі, немов хлющі…
07.07.2016

Нелегка настає для всіх пора,
та зовсім тяжко в білім світі жити,
коли великий теніс, та іще й з бугра,
на тебе положили рідні діти…
13.08.2016