Гойдалась на півмісяці душа,
Уверх-униз - дохмарково, неспішно,
Їй пригадалося малесеньке лоша
Таке довірливо–беззахисне, потішне,
Яке шукало між моїх долонь
Чи запах мами, чи, можливо, літа,
Смоктало, як льодяник, медальйон,
Уміло так зворушливо радіти.
О де ти, миле, сонячне дитя,
В яких степах ганяєшся за вітром?
Летиш галопом вздовж свого життя,
Вогонь з очей пашить уже і ніздрів?
Разок би верхи на тобі колись
Промчатись полем, захват удихнути.
Уява долучається до гри,
Прогладжуючи місяця за кутик.
Гойдалась на пiвмiсяцi
© Copyright: Оксана Днистран, 2016
Свидетельство о публикации №116061502737
Свидетельство о публикации №116061502737
Рецензии