Літня звеселена тиша –
Світло довкіл і в душі.
Навіть вітрець не колише
Гострі й гінкі комиші.
На золотому осонні
Сяє ромашковий клин,
Як на міському газоні,
Тут, на лужку, між калин.
Диха повітря вологе
Із надвечір’я й ріки
На прибережжя пологе,
На капусти й огірки.
Сонце до обрію ближча,
Здовшали тіні в стократ.
Сірі, немов попелища,
Стали городи між хат.
Сутінь вповзає поволі,
Ніжно село обніма.
Скрізь: і на луках, і в полі
Тиша вже інша, німа…
14.06.2016.
Лiтня звеселена тиша...
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2016
Свидетельство о публикации №116061408783
Свидетельство о публикации №116061408783
Рецензии
