Поволі, тихо
Скресає крига…
А, може, не крига, а я?
Я тану тихо…
За поштовхом вітру
Несе мене течія…
Ця подорож дивна…
Мене мимовільно
Відносить в безмежні краї.
На мить забуваюсь,
Та знов намагаюсь
Себе на просторах знайти.
Де я? Не знаю…
Та це не лякає –
Підкаже мій шлях течія.
Заплющивши очі,
У мріях блукаю –
Так… поволі скресаю…
Гра слiв Скресаю
© Copyright: Танит Триэль, 2016
Свидетельство о публикации №116061406953
Свидетельство о публикации №116061406953
Рецензии