Мила дівчино, люба дівчино,
Так чекаєш зоря щоб зійшла,
Швидше щоб прийшов твій невінчаний
І настала жадана пора.
Бо солодке є те кохання,
Пече в грудях, неначе жар.
В серці з вечора і аж до рання
Горить цей яскравий пожар.
Хвилювання в коханої бранці,
Прийде він, а чи не прийде?
Буде спати так солодко вранці,
А чи в серце туга зайде?
Ніжне зараз кохання приходить,
Забирає увесь нічний сон,
Почуття з серця втому відводить,
Жде тепер, щоб він лиш прийшов!
Хай ту мить ніхто не зурочить,
Не згоріли в огні щоб серця.
Хай кохаються, як душа просить,
Щоб вже скоро піти до вінця.
Бо кохання, воно незрадливе,
Гріє завжди, як та весна —
Теплоту все дарує природі,
Так завжди поступає вона.
Тремтить серце, та все чекає,
Хоча сум уже в душу повзе...
Милий ніжно нехай покохає,
Хай тобі в житті повезе!
Чекання
© Copyright: Нина Лукьяненко, 2016
Свидетельство о публикации №116061410404
Свидетельство о публикации №116061410404
Рецензии