Попадали дерева – то від суші,
То від дощу, то, знову ж, від людей…
Скрижалі не відміниш, не порушиш…
Не оминеш буремних днів, ночей…
Попадали, полЕгли, перетліли,
Засіяли собою небуття,
Чи щастя, чи нещастя перестріли…
Спіши… читай – ще свіжі письмена…
Попадали дерева, люди, долі,
Чиїсь неупізнАні міражі…
Приходили і прагнули до волі,
І падали, в обіймах до Землі…
Попадали, розтанули, злетіли,
Забули у Небеснім про Земне…
І час від часу світлом мерехтіли,
Щоб інші в Небо прагнули зійти…
13.06.2016
Попадали дерева то вiд сушi
© Copyright: Катерина Жебровська, 2016
Свидетельство о публикации №116061410042
Свидетельство о публикации №116061410042
Рецензии