І кожен день ми чекаємо ночі,
Щоб стати ближче до своїх мрій.
Вони нам безмежність пророчать
І зростає надія вище всих надій.
Я знаю, що надія всього не варта,
Хоч і помирає останньой вона.
Тут не сидіти, а діяти варто.
Хоча мрія, люди, теж потрібна.
З нею взлітаєш ти в вись
До рожевих, від сонного сонця, небес.
Тільки прошу, вниз не дивись,
Бо впадеш і заблукаєш ти десь.
А блукати не потрібно,
Бо люди - то темний ліс.
Якщо й так, то йди на світло.
І здіймайся вгору, знову в вись.
07.06.2016
Кожен день ми чека мо ноч1...
© Copyright: Анастасия Пономаренко, 2016
Свидетельство о публикации №116061300460
Свидетельство о публикации №116061300460
Рецензии