Небо хмарно, сонце без притулку.
Я, мов птах, покинутий, один.
Задивляюсь у ставок на ранку.
В очереті загубився мамин син.
Наче весно, але морозно в душі.
Мамо, мамо, ти пробач мені.
Твої крила посивілі. Я шукаю,
Чуєш, серце посміхається в ночі.
Душу краю, прозріваю, сповідаюсь.
Як по лезу, по тонкому краю йду.
Мамо, я до тебе, рідна, повертаюсь.
Мамо, темно, свічку сину засвіти...
***
© Copyright: Вика Владимирова, 2016
Свидетельство о публикации №116061300403
Свидетельство о публикации №116061300403
Рецензии