…чорна хмара по небу іде
її тінь розділяє світ навпіл,
залишає болюче й сумне,
повертає життя до початків…
провідник у дорозі – Бог!
відшукаю нарешті свою
поміж втрат, маяків, свобод
Віру в тебе, Любов – одну…
недосяжні світи манкі,
сотні душ уцілілих спасають…
утопають у Мрії дні,
тихо слідом минуле ступає…
от і Час далі плине… Йому
безліч раз вже стріляли у спину…
коли щось я-наївний збагну,
зрозумію хто звір, хто Людина?..
хто е хто?..
© Copyright: Виктор Сурженко, 2016
Свидетельство о публикации №116061301296
Свидетельство о публикации №116061301296
Рецензии