А в неї вітер у волоссі,
Він намагається спинити біль,
Він заплітає мрії в коси,
Із рани визбирає сіль.
А в неї затуманене обличчя.
А очі темні! Наче ніч...
Раніше в них було блакитне небо,
Яскраві зорі плили навсібіч.
А в неї тіло вже ледь чутне,
Злі тіні розривають на шматки.
І серце зібране з кришталю,
З проміння зроблені латки.
А в неї зламані всі пензлі,
Вона писатиме щоночі й вдень,
Вдихати буде теплий вечір,
Не відчуватиме легень.
Затихла музика в цім світі.
Її вуста давно вже мертві й безголосі.
І десь далеко чути синє море,
А в неї вітер у волоссі.
Про не
© Copyright: Оля Свистун, 2016
Свидетельство о публикации №116061310025
Свидетельство о публикации №116061310025
Рецензии