Тамарі
Заночуймо, коханий, у хаті,
де за стіни – гілки на вітрах...
Каже «гірко» на нашому святі
ніч всміхнена крізь зоряний дах.
Пахнуть літом жіночії груди,
слуха місяць нестримний мій сміх.
Не страждай, що про нас скажуть люди:
все, що любиш душею, – не гріх...
Трави мнуться коханням щасливим.
Два коліна моїх – дві весни.
Знаєш, як мені хочеться зливи
в хату щастя – тобі і мені...
Хата закоханих
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116061310007
Свидетельство о публикации №116061310007
Рецензии
Ну, Богу дякувати, ожив Міклош, ще й як. А то вчора ледь не помирати зібрався) Чаклунка ця ваша Тамара))
Людмила Сташкова 14.06.2016 00:34 • Заявить о нарушении
Людмила Сташкова 14.06.2016 00:34 • Заявить о нарушении
Але вірш вийшов насправді чудовий. Стільки ніжності, пристрасті та образів, що навіть відчуваєш той аромат, траву, та дощ.
Людмила Сташкова 14.06.2016 06:54 Заявить о нарушении
Людмила Сташкова 14.06.2016 06:54 Заявить о нарушении