Сонце до мене сміється,
Щоб засміялася я,
Та серце на часточки рветься,
Душа скам'яніла моя.
Сповита, як мумія болем,
До всього сліпа і глуха.
Хай буде останнім це горем,
Що доля приносить лиха.
До краплі всі виплачу сльози,
Об землю бідою - й до хмар.
Минаючи бурі і грози,
Лишаю життєвий тягар.
Віднині я скіфськая баба,
Що гордо стоїть в ковилах.
Для інших - незряча громада,
Для себе - із сонцем в очах.
Образа
© Copyright: Елена Борисенко 5, 2016
Свидетельство о публикации №116061109792
Свидетельство о публикации №116061109792
Рецензии