Прийшла журба до мене на поріг,
Коли її я зовсім не чекала.
Журба моя, то мій дівочий сміх
Над долею, яка мене спіткала.
Веселкою я сяяла в пітьмі
І квітла наче маківка у полі.
Не шанувала сонця в ясні дні,
Втрачаючи тепло душі поволі.
Кохання промайнуло в небуття,
Як зірка, що з небес в пітьму зірвалась.
Воно було єдиним на життя…
Я навіть в тім собі не зізнавалась…
Моя журба - лише вона до віку.
Кохання не приходить на поріг
І квітка в самоті, немов узимку,
Спокутує свій гордівливий гріх.
Моя журба
© Copyright: Таня Розенталь, 2016
Свидетельство о публикации №116061109191
Свидетельство о публикации №116061109191
Рецензии
Добрый вечер, Татьяна! Прочитал, зацепило... Хорошо...
Предлагаю первую строчку четвёртой строфы сделать последней.
С уважением,
Владимир Кусков 14.07.2016 19:51 • Заявить о нарушении
Предлагаю первую строчку четвёртой строфы сделать последней.
С уважением,
Владимир Кусков 14.07.2016 19:51 • Заявить о нарушении
Владимир, огромное спасибо за приятный отзыв.
Удачи Вам, мира и добра.
Таня Розенталь 19.07.2016 20:44 Заявить о нарушении
Удачи Вам, мира и добра.
Таня Розенталь 19.07.2016 20:44 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.