Я не люблю, коли возносять,
Коли сичать у спину, вслід,
Коли безтямно ниють, просять,
Знеславлюють батьківський рід…
Я так люблю, коли радіють
Повітрю, квітам, чистоті…
Люблю, коли серцями гріють
І усміхаються красі…
Я не люблю, коли воюють,
Коли хапають звідусіль…
Я не люблю, коли старцюють,
Хоча вже є: й на хліб, й на сіль…
Я так люблю коли приймають
Життя без галасу й вимог,
Люблю, коли в собі шукають
Й не нарікають: де ж той Бог?
Я не люблю, коли все ділять
На чорне, біле і своє,
Коли бездумно злості вірять
І поїдом їдять чуже…
Я так люблю, коли співають,
Звучать із глибини Єства,
Коли живуть, не – виживають,
Люблю у кожному Творця…
10.06.2016
Я не люблю, коли возносять
© Copyright: Катерина Жебровська, 2016
Свидетельство о публикации №116061007751
Свидетельство о публикации №116061007751
Рецензии