Не знаю я, чому душа моя болить...

             
             Між мовчанням і словом ще погляд був,
             Такий довгий, що час завмер.
             Охопив мене страх, обійняв, огорнув –
             Що тепер? 

                Ольга ГЛАПШУН
            "МІЖ МОВЧАННЯМ І СЛОВОМ..."
            http://www.stihi.ru/2011/02/01/7087


Дзвенить, бринить собі, співає водограй
Дзвінкі пісні про твій святий, Яремче, край,
Котрий мене з любов,ю чемно привітав,
Коли до Прута я на мості завітав.

Я карій омут глибини твоїх очей
Умить згадав, коли побачив той ручей,
Що, як дитина тиха, взимку мирно спить,
А влітку, як любов - стає бурхливим вмить.

Не знаю я, чому душа моя болить,
Коли тебе згадаю я - в єдину мить
Побачу постать твою милу на мосту,
Що поєднав крізь роки душі  в весну ту.

Та я даремно щемно мрію знов та знов
Про ту далеку, не збулася що, любов:
Зірвались з місця та майнули в небуття
Роки надії, що не знають вороття.

А ти смерекою стрункою ген стоїш
Там, біля мосту, над стрімким Прутом й мовчиш...
Не мовиш слова, що надію подає...
Лиш тільки місяць ясний з річки воду п,є.