А ну ж, моя маленька, на цока

Весна дзвенить пташиними піснями,
Цвіте верба.В саду, мов у раю...
Паски блищать рум'яними боками,
Малює мама писанку свою:

Церкви із золоченими хрестами,
На гілочках - барвисті павичі,
Заквітчані яскравими квітками,
А поміж ними символи-значки.

Малює мама, як бабуся вчила.
Наука давня ця живе віки.
А доня поряд голову схилила,
Перебирає диво-писанки:

"Краса! І як тобі таке вдається?
Розбити їх не здійметься рука."
Матуся їй у відповідь сміється:
" А ну ж, моя маленька, на цока!"


Рецензии