Свiтлiй пам ятi бабусi Яни
Поглядає вечір першою зорею,
Спокоєм ласкаво огорта село,
Пахнуть матіоли і п'янять лілеї,
І поклав долоньки Сонко на чоло.
Вітерець пустує, бавиться в фіранці
І чумацьким шляхом небо вже зорить.
Кошеня тихенько грається на лавці.
Шепотить бабуся те, що їй болить:
"Пожалій, Пречиста, діточок, онуків,
Дай життя їм гарне, краще, ніж моє,
Щоб вони не знали горя і розлуки,
Бережи їх, Діво, як дитя своє."
Розійшлися діти різними шляхами,
Сиротою хата, пустка у дворі.
Вже нема бабусі, але в серці з нами.
Віримо - радіє там за нас вгорі.
© Copyright: Елена Борисенко 5, 2016
Свидетельство о публикации №116060907439
Свидетельство о публикации №116060907439
Рецензии