…повтори учора не будять ніяк,
вдаєш незнайомим ні з ким ти себе…
збудована вічність – твій власний мідяк
обходить безлюдним пероном мене…
невразлива сутність твоїх почуттів
чіпляє когось, і свідомо гребе
не те, що я бачу, а бачить хотів!..
всередині серця залишився щем…
неврози подразливі – тільки твій знак,
свої конструюєш будівлі-сховки…
скептичні думки своєрідні на смак
минають мене, і більш не лоскочуть…
усі божевільні, ми – одинокі…
не те що хотiли...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2016
Свидетельство о публикации №116060901249
Свидетельство о публикации №116060901249
Рецензии