Украiно моя!

Вільний переклад вірша Марини Синьоокої Божок
на українську мову

Друкується з дозволу автора вірша

http://tvoistihi.com.ua/article/78059

Марина Синеокая Божок


Украина моя!


Тоска сжигает душу мне —

Ты далеко и ты так близко

Украина, милая моя,

Тебе пишу любви записки.

В огромном мире суеты

Не видны прелести земные,

Бросаю всё, и еду к ней

Вдохнуть все запахи полей

Вдохну поглубже воздух твой

Наполнен мятой и полынью.

Уйду в поля, где хлеб густой

Позолотил уж колос свой.

Вот лягу в нём и утону

Средь мотыльков и всех букашек,

С природой вместе я сольюсь

И погоняю веткой мошек.

А небо, что за небо, друг!

Ни где такого нет на свете

И облака, и синева,

И птицы в нём летят, куда???

Деревья шепчут мне листвой,

Что ветер кружит надо мной.

Я встану, руки разведу

И с ветром в мыслях улечу.

"Пора, пора!" — мне крикнет лунь

И я очнувшись от забвения,

Одену кофточку в смущении

И отдохнув домой вернусь.

**********************************

Вільний переклад вірша на українську мову

Україно моя!

Туга спопеляє мою душу,
Так далеко ти і так близенько.
Я наразі теж страждати мушу…
Про любов пишу тобі я, ненько.

Будній вир… В життєвій суєті,
Звикли ми чарівність оминати.
Кидаю все я в передчутті…
Їду в поле запахи вдихати.

Глибоко вдихну твоє повітря.
М’ятою там пахне, полином.
Там в полях хліба гойдає вітром.
Колос наливається зерном.

В ті хліба я ляжу і, пірнувши,
В хмари із метеликів, комашок,
Я зіллюсь з природою й, зітхнувши,
Вив’яжу вінок собі з ромашок.

Друже мій! Ти подивись на небо!
В світі неба більш нема такого!
Хмари ці чи бачив десь хто-небудь?
Там птахи... Польоту їм легкого!

Щось шепоче листя на деревах,
І кружляє вітер наді мною.
Руки розведу, як королева,
Й з вітром полечу, й сама з собою.

Крикне мені лунь: — Вже час! Збагну
Я, отямившись від забуття,
Кофточку збентежено вдягну,
І вернусь до звичного життя.

08. 06. 2016 рік
Картинка з інтернету