Л. Костенко. Исус

       На грани.




Не раз был Иисус Христос убит…
Там, на Голгофе лишь начало.
От смерти умер, может, от обид,
о жизни не жалел нимало.

Потом распяли на холсте,
в граните, мраморе, из стали.
Потом во мне распяли и в тебе,
на целый мир распяли…
И тело съели, кровью всё запили.
Ещё год, два, иль до скончанья века?
И продавали лик из-под полы и пыли,
и не дадут усопнуть человеку.
Куда пойду? Куда теперь пойду?
Где на земле земля обетованна?
Казармы Гефсимании в саду.
И все народы - как большая рана...





оригинал:

Исус Христос розп'ятий був не раз
Там, на Голгофі це було уперше.
Умер од смерті, може - від образ
і за життям не пожалів умерши.
А потім розп'яли на полотні,
У мармурі, у гіпсі і в граніті.
А потім розп'яли його в мені
І розп'яли на цілім білім світі…

І тіло з’їли, кров’ю запили.
Ще рік, чи два, чи десять, чи довіку?
І продавали образ з-під поли,
і не дають умерти чоловіку.

Куди піду? Куди тепер піду?
Де на землі земля обітована?
Казарми в Гефсіманському саду,
І всі народи – як розкрита рана…