Ти сяєш своєю правильністю,
Дай мені трохи світла.
Я така темна й безжалісна,
Як мені тебе не хотіти?
Як не співати оди
Твоїй німій чистоті?
А от на мені гріхів прокльони
І сотні важких ярликів.
Діамантовими коронами
Люди мене вінчали,
Дерева з старими кронами
Небо моє закривали.
Молодими зеленими пагонами
Вкрите моє волосся,
На вустах солодка і пряна патока.
Як мені це вдалося?
Знаєш, мій чистий демоне,
Напевно, не просто так
Солоні моря ревла. (Де вони?)
Плакать була я мастак.
В морях тих плавати вміла,
Заходила з сотнями ран,
А як сіль на рубці в воді діє,
Знаєш прекрасно сам...
Та море давно висохло,
Залишивши болючі кристали.
Ти хочеш знати про всі гріхи
І ким я з людьми ставала?
Давай, краще про це промовчу
І ми далі з місця зрушим,
Я тобі наперед пробачу
І ти всі гріхи відпустиш.
Iдеалам сповiдь
© Copyright: Фелон Кэлебрит, 2016
Свидетельство о публикации №116060710371
Свидетельство о публикации №116060710371
Рецензии