До дня О. С. Пушкiна
Я пам'ятник собі створив нерукотворний,
не заросте до нього вселюдська тропа,
він знісся вище головою непокори
Олександрійського стовпа. **
Ні, весь я не умру - душа у заповітної лірі
мій прах переживе, від тління утече -
І славен буду я, в підмісячному мирі
допоки жити буде хоч один поет.
Про мене слух пройде по всій Русі великій,
й назве мене всяк сущий в ній язик,
і гордий внук слов'ян, і фін, і нині дикий
тунгус, і друг степів калмик.
І довго буду тим люб'язний я народу,
що почуття я добрі лірою будив,
що в мій жорстокий час прославив я свободу,
і милість я до переможених творив.
Велінням бoжим, муза, будь слухняна,
образ не боячись, не вимагаючи вінця;
хвалу і наклеп байдуже приймай, без шани,
і не оспорюй дурня жодного слівця.
* "Я воздвиг пам'ятник" (лат.). Епіграф взято з творів
Горація, знаменитого римського поета (65-8 рр. до н. е.).
** Олександрійський стовп - колона, поставлена на честь
царя Олександра I на Палацовій площі в Петербурзі.
Свидетельство о публикации №116060603205