Щось нам друзі не щастить
Свій пенсійний вік дожить
В не самотній бідноті,
А в родинній доброті.
Бо як діти в тебе є,
То вже бідність не доб’є,
Допоможуть щось купить,
Щоби зміг ти ще пожить.
Найдешевшу плату в нас
Робітничий має клас,
Тому й пенсії малі
На українській землі.
Трохи є таких людей.
Що не мають і дітей
Й від хвороб завчасно мруть,
Бо їм ліків не здобуть.
Чхала влада на таких,
Бідних, хворих і старих,
На них гроші витрачай,
З них же зиску ні на чай.
05.06.16.
Пенсiонери
© Copyright: Георгий Грищенко, 2016
Свидетельство о публикации №116060602912
Свидетельство о публикации №116060602912
Рецензии