Усі слова мої і всі мої вірші –
Їх не було, як марево майнули,
І з кожним подихом самотньої душі
Ти глибше й глибше поринаєш у минуле.
Лиш спомини – мов кола на воді –
Сердець розбитих нетривкі оправи.
Й ховатись марно від зимових холодів,
Хоч травень розстелив, як ложе, трави.
І час настав прощення і прощань,
Його омили перші літні грози…
Жаль, обминула нас Господня длань…
Сміялась Доля і сушила сльози.
Смiялась Доля...
© Copyright: Наталья Бидненко, 2016
Свидетельство о публикации №116060610001
Свидетельство о публикации №116060610001
Рецензии