В її очах так довго йшли дощі,
Тепер у них суцільні зорепади,
Тепер у її стомленій душі
Бажання виникло нестримнеє - кохати.
Танцює вітер відтепер в її волоссі,
Співає серце романтичні ніжні пісні;
Вона прокинулась, їй літаргії досить.
Навіщо їй ота сумна, журблива вічність ?
Занадто довгими були ті січні з лютими,
Втомив її той вічно-вісокосний календар;
І ожива в її душі щасливе щось, давно забутеє
В мільйони сонць, мільйонами Стожар.
А відчуття, мов дикий мед, солодкі і густі,
Дарують серцю милі насолоди -
Та дивна дівчина прокинулась в мені
Й від неї пахне квітами й пригодами.
Прокинулась
© Copyright: Наталья Днепровская, 2016
Свидетельство о публикации №116060510444
Свидетельство о публикации №116060510444
Рецензии
Проснулась - не успокоится,
пока всё задуманное не исполнит.
Большаков Алексей 21.02.2022 15:40 • Заявить о нарушении
пока всё задуманное не исполнит.
Большаков Алексей 21.02.2022 15:40 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 13 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.