I храм вiдродився...

Дружківський Свято - Миколаївський собор,
Більш сотні років прикрашаєш наше місто!.. -
Царизм і революції.., й голодомор..,
I Вітчизняна.., - калатають дзвони часто...

Так, Божий храм, відомий на увесь Донбас, -
Давні майстри ж як гарно вміли будувати!.. -
І Незалежності вкраїнської ось час..,
Почуття віруючих важко як ховати...

А був період, коли геть зняли хрести.., -
Знущання: як так, у церквах - й кінотеатри,
Чи то музеї!.. - Досягти вдалось мети?! -
Згасити  - таки неможливо Вiри ватри!..-

З релігією стіль тривала боротьба,
Та, все одне: й відспівували, і хрестили..,
I, як погано, то до Господа мольба.., -
Ой, комуністи, вони ж всього накрутили!..

Так, люди знову туди ходять.., - їх нехай
Підтримує й охороняє свят - Микола;
Дружківка, ти реліквію оберігай,
Культурна ж пам'ятка.., - стільки розмов довкола...

Стоїть той храм.., божії служби справно йдуть.., -
Бельгійцям дяка..,- і сповнюється хай, дасть Боже,
Й не підніматиметься пінна каламуть.., -
Порозумнішав світ? - Ой, щось воно не схоже...

Стабільність є в країні, та якась крихка.., -
Не дай Бог, з'являться новітні Герострати!..
Нехай відводить зле Всевишнього рука,
Тож, свято - Миколаївському - не вмирати!..

< Цирульник Андрій >