…оголені вулиці під зливою осені
розхитує вітер у різних напрямках…
поспіхом погляди без посмішок сонця,
зітхань… змивають важкі струмені зливи…
вкутує захмарене небо сірі постаті
у один величезний рух натяків
на те, що натовп кимось зацькований
даремно ховається під парасолями…
перефразовує кожен, що сталось із світом?..
із нами?.. коли полоненими стали буття?..
байдужість, безглуздість зсередини й зовні
правил немає, коли відчуваєш життя, ти чуєш,
як пісня води і вітру здіймає душу в небо,
вихор думок танцює із дикими мріями,
дивно гучить повітря у цій гармонії –
злива затоплює світ Пробудженням Всесвіту…
пробуджують струменi...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2016
Свидетельство о публикации №116060201242
Свидетельство о публикации №116060201242
Рецензии