***

Угрюмые,
                как гора
морщинистая,
                жилища
высились
                под небо
самое.
                Иду
весь,
ощетинившись –
                веселись
            хоть
по оконным
                рамам!
А если
             вздумается
             по облакам
       пробежаться –
пожалуйста!
Посмотрю
на город сверху –
растрогаюсь,
но,
      так уж,
из жалости…
И спущусь
мир населять
                человечий…
Дальше
по свету нести
начну речь
я!


Рецензии