Olivec

«Олівець»

В коробці старими дрібницями,
Між речень кинутих навпростець,
Забутими білими спицями
Ти знову сточив олівець.

Сточив і одразу покинув,
Як світ, що забувся і зник.
Ти знову життя перекинув
За плече, яким знову проник.

Без п’яти як знову на нуль.
Скинув звички і думку про завтра.
Вже не ділять ні справ, ні півкуль.
Тиша – золото, музика – мантра.

Води краплі вночі вже сіяють,
Хутко падають як відвернешся.
Так здається і інколи ти
Почекаєш а потім торкнешся.

Малювати закінчились сили
І ти просто співав про майбутнє,
Подавав і старався як вчили.
Знову клявся, що це незабутньо.

Ранок знову у гості до тебе,
Знову ніч зустрічає кінець,
Прокидаєшся знову в паперах,
Де ти знову сточив олівець…

31.05.2016


Рецензии