Тож... погляд твій
солодше меду з перцем.
проходиш повз,
усі хапаються за серце,
а я вмираю.
Торкайся мене ще...
як це?
все пам"ятаю:
тонкі вуста,
мяке волосся по мому обличчі,
та камяна душа,
невідана любові.
Мураха заблукала
по животу и долі...
та чому ми з тобою,
ділили каву вдвох?
і довго задивлялися на річці.
таке зів"яле людовіччя -
хапатись за дурне й не вічне.
Дурне
© Copyright: Александра Войновская, 2016
Свидетельство о публикации №116052708076
Свидетельство о публикации №116052708076
Рецензии