Гермес

Скільки для тебе коштує слово "вічність"?
Більше, аніж мільйон й філіжанка кави?
Скільки акордів містить порожнє ліжко?
Я ж бо типовий практик, мені цікаво.
Ніби боїшся зникнути у текстурах.
Ладен ламати руки і бити посуд,
Бути хоч в ненаписаних партитурах,
Хоч в кораблі з паперу, що хвиля носить.
Часто лишаєш речі в моєму кріслі
Навіть мій кіт вже пахне твоїм парфумом.
Й жовтих троянд букет мовчазний, обвислий
Із-за фіранки дивиться трохи сумно.
А пам'ятаєш ранок у Ронсевалі,
Жовто-блакитні сутінки львівських вікон,
Танго вночі у Пітері на вокзалі,
й блюз у тісній кав'ярні Пуерто-Ріко?
А пам'ятаєш міст через ріку Сєна,
міст, що ламає клятви, а часом - долі,
Хитросплетіння рук, ще хитке, непевне,
білий туман, що плив по воді поволі...
Спогади прилипають в рази міцніше
Ніж до липкоі стрічки повільні мухи.
Знаєш, я їх не хочу собі залишить.
Пробуватись на міцність не стане духу.
...Чути амбре Гермесу й нявчання з шафи
А по кімнаті вільно шугає вітер...
Спогади може й варті, щоб їх лишати
Тільки не варті тOго, щоби ними жити.

LT