Тускніють очі,усмішка спаде...
Збіжить струмочком сліз твоїх,-до долу.
А я шукаю,де коханий,де?
Твій чай схолов,іди уже до столу.
Ти зазирни до мене лиш на мить.
Не зупиняй,послухай,серце б'ється.
Калачиком згорнувшись так бринить...
Та із тобою,лишенько,-сміється.
Самотньо сиджу,згіркло молоко...
Його до чаю,чомусь додавала.
Та гіркоту майбутнього життя...
Мені пізнати доля не давала.
Та прийде час,де кличу я тебе...
А ти немов у лісі загубився.
Чудовий день і небо голубе...
І чай схолов,його ти не напився.
А чи можливо випити усе?
Усе,що нам життя подарувало.
Потік грайливо річкою несе...
Вітри співають,як колись кохала.
Дивлюся в даль,зову тебе сюди.
Почуй мій голос і на нього йди.
Дай щастю шанс,вражаюче здобутим...
Жити з тобою,розуміти,чути...
У серце зачароване клади...
Найкращі миті,що повинні бути.
Вiтри спiвають як колись кохала
© Copyright: Лена Грама, 2016
Свидетельство о публикации №116052604567
Свидетельство о публикации №116052604567
Рецензии