Відчай
Уже земля для мене – зірка
поміж космічних роздоріж.
Мені несолодко й негірко,
нежарко, не проймає дріж.
Я хліба вашого не хочу
і віроломних ваших слів.
Тепер лиш те, що Бог пророчить,
беру в свої любов і гнів.
Що ваше з кіптяви горіння
супроти того, що в мені?
Нарешті сталося прозріння,
що був до цього у багні.
Тепер я зблизька сонце бачу.
За крок від мене Божий рай.
Я за тобою більш не плачу,
украдений у мене край.
Мене несе кометна повінь
і це ніякий вам не фарс.
В мені вже ані краплі крові,
щоб міг пролить її за вас.
Мій прах у вашім грішнім полі
безслідно сточать хробаки.
Пробачте, вирвалося з болю.
Усе хай буде навпаки.
Отчаяние
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116052603278
Свидетельство о публикации №116052603278
Рецензии